Бібліографічний опис:
Медведєва Е. В. Особливості калькулювання собівартості туристського продукту [Текст] // Актуальні питання економіки та управління: матеріали Міжнар. науч. конф. (м.Москва, апрель 2011 р.). Т. II. - М .: РІОР, 2011. - С. 207-210. - URL https://moluch.ru/conf/econ/archive/9/57/ (дата звернення: 16.05.2019).
Протягом останніх років, незважаючи на фінансову кризу, індустрія туризму як одна з галузей бізнесу розвивається в Росії досить високими темпами. В даний час багато компаній беруть участь в обслуговуванні туристів, отримуючи при цьому непоганий прибуток.
Найбільш поширеною формою бізнесу в туризмі є турагентство, яке здійснює діяльність з просування і реалізації туристичного продукту, в т.ч. оформленого турпутевкой. При цьому турагент самостійно вибирає, з ким із туроператорів, які формують той чи інший туристський продукт, йому вигідніше співпрацювати.
Однією з найактуальніших проблем методології і практики вітчизняного бухгалтерського обліку в даний час є проблема обліку складу поточних витрат виробництва та обігу, обліку і калькулювання собівартості, а отже, і порядку формування фінансових результатів діяльності туристської організації.
До числа особливостей діяльності в галузі туризму відноситься калькулювання собівартості туристського продукту. Одна з проблем формування собівартості полягає в розподілі витрат і їх обліку.
Калькулювання - це сукупність прийомів і способів аналітичного обліку витрат і розрахункових процедур, що забезпечують обчислення собівартості.
Собівартість туристичного продукту являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва і продажу туристичного продукту матеріальних та інших ресурсів, а також інших витрат на його виробництво і продаж.
Всі витрати, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) туристських організацій можна розділити:
1. по відношенню до виробничого процесу:
- на виробничі (витрати, пов'язані з виробництвом туристського продукту);
- комерційні (витрати, пов'язані з просуванням і продажем туристського продукту);
2. в залежності від способу включення в собівартість:
- прямі (витрати, пов'язані з виробництвом туристського продукту, які можна прямо і безпосередньо включати в собівартість відповідного об'єкта калькулювання);
- непрямі (накладні) (витрати, пов'язані з організацією і управлінням виробництвом туристського продукту, що відносяться до діяльності туристської організації в цілому, які включаються в собівартість відповідного об'єкта калькулювання за допомогою спеціальних методів).
Витрати, які утворюють собівартість туристського продукту, групуються відповідно до їх економічного змісту за елементами (рис. 1):
Мал. 1. Угруповання елементів витрат, що утворюють собівартість туристського продукту
Туристські агентства можуть використовувати будь-який з методів калькулювання собівартості (попередільний, позамовний, попроцессний, нормативний, «директ-костинг», «стандарт-кост»). Практика показує, що туристські компанії при калькулюванні індивідуального туру застосовують позамовний метод калькулювання собівартості. Даний метод передбачає, що на кожен відкритий замовлення відкривається картка з обліку витрат, замовлення присвоюється номер, який вказують в первинних документах з обліку прямих витрат. Позамовний метод застосовується як для формування вартості групових, так і індивідуальних турів [1, с. 15].
Туристські організації виробляють угруповання витрат, які включаються в собівартість туристського продукту за статтями витрат.
До прямих витрат відносяться витрати по:
- розміщення та проживання;
- транспортного обслуговування та перевезень;
- харчування;
- екскурсійного обслуговування;
- медичного обслуговування, лікування та профілактики захворювань;
- візовому обслуговування і інші витрати, пов'язані з оформленням туристської поїздки;
- добровільного страхування від нещасних випадків, хвороб в період туристичної подорожі;
- обслуговування гідами-перекладачами та супроводжуючими.
Страховий захист (коли страхуються медичні та інші ризики) необхідна туристам, так як в більшості туристських регіонів виявляється платна медична допомога. Облік операцій зі страхування туристів залежить від порядку оформлення відносин туристичної організації зі страховою компанією. Існують два варіанти взаємодії туристської організації зі страховою компанією: туристська організація виступає в ролі страхового агента або брокера і туристська організація укладає договір страхування на користь третіх осіб, включаючи вартість страховки в ціну путівки.
Необхідно виділити витрати, пов'язані з діяльністю працівників, які безпосередньо зайняті виробництвом туристського продукту. Такі працівники можуть перебувати в штаті організації, а можуть виконувати роботи за договорами цивільно-правового характеру.
До витрат на просування і продаж туристського продукту (або до комерційних видатках), відносяться:
- витрати, пов'язані з діяльністю туристичних агентств як підрозділів туристської організації, як виділених на окремий баланс, так і не відокремлений. До них відносяться витрати, пов'язані з діяльністю туристичних агентств як підрозділів туристської організації як виділених на окремий баланс, так і не відокремлений;
- витрати на комісійні, агентські та інші винагороди стороннім організаціям (туристським агентствам), що надає туристської організації комерційні послуги;
- витрати на оплату праці працівників туристської організації, які безпосередньо займаються просуванням туристичного продукту, а також відрахування у вигляді страхових внесків;
- витрати на рекламу, до яких відносяться витрати на розробку і видання рекламних виробів (проспекти, плакати, календарі, прейскуранти тощо), розробку і виготовлення оригінальних фірмових пакетів, придбання і виготовлення рекламних сувенірів, рекламні заходи через засоби масової інформації та ін.
Необхідно відзначити, що в фактичної собівартості туристського продукту відображаються:
- витрати по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, при здійсненні виплат з відшкодування зазначеного шкоди в порядку і на умовах, передбачених законодавством Російської Федерації;
- виплати працівникам, які вивільняються з туристської організації в зв'язку з її реорганізацією, скороченням чисельності працівників і штату.
Облік витрат на виробництво, просування і продаж туристського продукту повинен забезпечувати оперативне, достовірне і повне отримання інформації про матеріальні, трудових, фінансових та інших витратах на вироблений туристський продукт.
Облік витрат на виробництво туристичного продукту здійснюється на рахунку 20 «Основне виробництво». При цьому можуть відкриватися субрахунки за напрямками туристської діяльності, здійснюваної туристською організацією (організація виїзного туризму, організація прийому туристів і т.д.), або видам туризму (водний, гірський і т.п.).
Аналітичний облік витрат на виробництво туристичного продукту ведеться в розрізі окремих замовлень на виробництво туристського продукту або сукупностей таких замовлень, що є об'єктами обліку витрат [2, с. 66].
При наявності у організації відокремлених підрозділів, що виконують окремі роботи, послуги, і які використовуються при виробництві туристичного продукту (готельні комплекси, будинки відпочинку, транспорт і т.п.), то їх витрати враховуються на рахунку 23 «Допоміжне виробництво».
Непрямі (накладні) витрати враховуються по туристської організації в цілому на рахунку 26 «Загальногосподарські витрати».
Враховані непрямі витрати розподіляються між об'єктами обліку витрат на основі одного із спеціальних методів (розрахунків), який вибирається туристської організацією виходячи з мети виявлення найбільш точної собівартості об'єкта обліку витрат пропорційно:
- прямих витрат, віднесених на об'єкт обліку;
- сумі оплати праці працівників, прямо включається до витрат по об'єкту обліку;
- планової собівартості об'єктів обліку.
Враховані непрямі витрати відображаються проводкою:
Дебет рахунку 44 «Витрати на продаж»
Кредит рахунку 26 «Загальногосподарські витрати»;
Дебет рахунку 20 «Основне виробництво»
Кредит рахунку 26 «Загальногосподарські витрати».
До незавершеного виробництва туристського продукту відноситься сума витрат на виробництво туристичного продукту, який не продається в даному звітному періоді. Залишки по рахунках 20 «Основне виробництво» і 23 «Допоміжне виробництво» на кінець звітного періоду показують вартість незавершеного виробництва.
Незавершене виробництво туристського продукту оцінюється за всіма статтями калькуляції або за прямими виробничими витратами.
Якщо з просуванням і продажем туристського продукту власного виробництва туристська організація здійснює просування і продаж туристського продукту інших організацій і надання інших комерційних послуг (в тому числі агентських послуг з продажу авіаквитків), туристська організація виступає як організація, зайнята в торговій, збутової чи іншій посередницької діяльності . Витрати, пов'язані з наданням посередницьких послуг, відображається по рахунку 44 «Витрати на продаж».
Нерідко зустрічаються ситуації, коли витрати, вироблені туристської фірмою в даному звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів, відображаються попередньо на рахунку 97 «Витрати майбутніх періодів».
У відповідності зі специфікою діяльності, здійснюваної туристськими фірмами, на даному рахунку можуть враховуватися витрати на придбання прав сторонніх організацій, які передбачається використовувати для виробництва туристичного продукту як в поточному, так і в наступних звітних періодах. Зазначені права повинні купуватися комплексно на тривалий термін. Витрати на придбання прав на послуги сторонніх організацій, враховані на рахунку 97 «Витрати майбутніх періодів», після укладення договору на виробництво туристського продукту списуються в дебет рахунку 20 «Основне виробництво» [2, с. 66].
Комерційні витрати, пов'язані з просуванням і продажем туристських продуктів, враховуються на рахунку 44 «Витрати на продаж» і щомісяця відносяться на собівартість проданих туристичних продуктів шляхом їх списання в дебет рахунку 90 «Продажі» субрахунок 2 «Собівартість продажів».
Специфіка виду діяльності передбачає, що в вартість турів включаються так звані витрати по незатребуваним послуг, до яких відносяться витрати, придбані блоками і партіями. У разі реалізації прав на незатребувані туристами послуги (зокрема, авіаквитків на вільні місця в чартерному рейсі) та її собівартість може в вартості туристичного продукту, а відбивається як витрати по додаткової послуги «продаж авіаквитків»).
Туристська організація зобов'язана вести окремий облік витрат за здійснюваними видами діяльності (туроператорська, турагентська). При реалізації квитків на чартерний рейс, як в складі туристичного продукту, так і у вільному продажу, при безпосередньому формуванні вартості путівки туристської фірмі слід із загальної суми витрат по оплаті чартерних рейсів виділяти вартість авіаквитків, реалізованих як окремі послуги, відокремлено від туристичного продукту. Такий розподіл можна здійснювати, наприклад, методом пропорційного розподілу вартості чартеру на кількість місць (авіаквитків). На практиці часто зустрічаються ситуації, коли вартість квитка не виділяється із загальної вартості путівки.
На рахунку 20 «Основне виробництво» доцільно виділити два самостійних субрахунки:
Субрахунок 1 «Витрати з транспортування» ( «Чартер») - призначений для обліку витрат на оплату блоків місць і чартерних рейсів;
Субрахунок 2 «Витрати на авіаквитки» ( «Авіаквитки») - використовується у випадках, коли авіаквитки купуються окремо, а потім їх вартість включається у вартість туристичного продукту.
Таким чином, грамотне калькулювання в туристських фірмах дозволяє виконувати наступні завдання:
- достовірне обчислення фактичної собівартості одиниці туристської продукції;
- контроль за рівнем собівартості і дотримання діючих норм і нормативів витрат;
- визначення рентабельності туристської продукції та факторів, що впливають на її рівень;
- оцінка ефективності роботи туристичної фірми;
- виявлення і використання резервів зниження собівартості туристської продукції.
література:
- Кисилевич Т.І. Аудит туристських організацій: навч. посібник / Т.І. Кисилевич, Н.Г. Чепілко. - М .: Фінанси і статистика, 2009. - 208 с .: іл.
- Саполгіна Л.А. Бухгалтерський облік та оподаткування в туристичній фірмі: навчальний посібник / Л.А. Саполгіна. - М .: КНОРУС, 2007. - 160 с.
Основні терміни (генеруються автоматично): туристичний продукт, туристська організація, Витрата, облік витрат, Основне виробництво, витрата, виробництво, продаж, дебет рахунку, незавершене виробництво.
